Труба, якої більше немає: 60 висотних світлин Запоріжжя, що стали історичними

Труба, якої більше немає: 60 висотних світлин Запоріжжя, що стали історичними

Восени 2014 року для фотопроекту “Високе Запоріжжя” було зроблено кілька десятків світлин з другого за висотою об’єкту нашого міста – 150-метрової труби покинутої котельні, що була розташована біля металургійного комбінату “Запоріжсталь”. Але сталося так, що в один день всі ці фото стали історичними. Цим днем ​​стало 16 жовтня 2015 року, коли гігантська 150-метрова труба назавжди зникла з лиця землі.

Труба великої котельні, розташованої в Заводському районі Запоріжжя, була побудована в 70-х роках минулого століття. Але сталося так, що роботи зі зведення котельні були заморожені, і з того часу вся територія недобудованого об’єкта стала занедбаною. Недобудована котельня разом зі 150-метровою залізобетонною трубою перебувала на балансі комбінату “Запоріжсталь”, але об’єкт так і не був введений в експлуатацію. Вдень 16 жовтня 2015 року за допомогою вибухових робіт комбінат “Запоріжсталь” провів демонтаж старої труби. Таким чином, був підірваний другий (після телевежі) за висотою об’єкт нашого міста.

Всього лише рік пройшов з того часу, як вдалося підкорити цей найвищий об’єкт. Це був по-справжньому незабутній, страшний і захоплюючий досвід. Під час підйому кілька разів обставини ставали небезпечними, але краєвиди, що чекали нагорі, були того варті. Такого краєвиду на величезний промисловий комплекс немає більше ніде.

Підйом на цю трубу, на відміну від більш нової труби на Бабурці, був важким. Почалося все з того, що нижній сегмент нескінченних металевих сходів просто гойдався на вітрі. Внизу ця частина сходів не була ніяк закріплена, і трималася тільки за верхню точку. Довжина сегменту – близько 15-25 метрів, за рахунок цього розгойдувало її дуже сильно. Доводилося зупинятися на підйомі, щоб коливання заспокоїлися і не стали занадто небезпечними. Зірватися навіть з висоти в 20 метрів – дуже і дуже неприємно, а може виявитися і смертельно. Наступна небезпека підстерігала вже майже на половині шляху нагору – страхувальну огорожу сходів, що знаходиться за спиною, було зім’ято всередину, і в отвір неможливо було протиснутися. Тут довелося лізти зовні, просто по загорожі. Ось, де стало вже по-справжньому страшно – за тобою нічого немає, все дуже старе й іржаве, а внизу вже 70 метрів прірви.

Далі, під час підйому другою половиною труби стало ще цікавіше – в якийсь момент від дотику рюкзака частина страхувальної огорожі… відірвалася від сходів і полетіла вниз. Впала вона з таким гуркотом, ніби щось вибухнуло. Зрозуміло, такий шум цілком міг занепокоїти охорону не лише цього, а й усіх сусідніх об’єктів, яких тут безліч. Після такого форс-мажору було прийнято рішення перечекати деякий час на проміжному майданчику, що знаходиться посередині труби. Майданчик обгинав трубу по всьому колу, і тут вже можна було насолодитися цілком непоганими видами з висоти 75 метрів.
Павло-Кічкас як на долоні.
Через деякий час вдалося продовжити підйом, і ось вже зовсім скоро нарешті вдалося опинитися нагорі. Підкорена ще одна вершина! Види тут – дуже і дуже незвичні. Труба перебувала поруч з самим серцем промзони, яку звідси видно, майже як на супутниковому знімку. Вид на місто, яке звідси здається далі, ніж зазвичай, теж вражає.
Тінь від труби дозволяє наочно оцінити масштаби.
Іноді здається, що спостерігаєш за всім крізь вікно літака.
На самому верху труби були закріплені ось такі цікаві антени.
Фундаменти недобудованих градирень:
Цехи “Запоріжсталі”:
Ставок – це шламонакопичувач Запоріжсталі, той самий, з якого тече “Червона річка”.
Околиця Запоріжжя з різноманітними промзонами.
Павло-Кічкас трохи ближче:
Місце, де народжується суворе запорізьке повітря:
Верхній майданчик труби проходить по колу – все для того, щоб ми насолодилися видами з усіх боків!
Вид з найвищої точки труби. Тут може запаморочитися голова.
Сходи в небо
Ящик з розетками – в минулому, мабуть, розподільний короб для системи сигнальних вогнів. Червоних лампочок на трубі чимало, але вони, схоже, ніколи не горіли.
Наші сусіди – дві чудові градирні, одне з культових місць запорізьких сталкерів. Градирні працюють.
А ось і серце Запоріжсталі:
Це не обробка, дим дійсно різнокольоровий. Виглядає дуже суворо.
Подивимося вдалину, скориставшись більш потужною оптикою. Ось тут – практично сама околиця міста, вдалині вже поля…
Вода внизу кадру – затока Осокорова, а посеред поля стоїть свиноферма. Від нас до неї по прямій – більше п’яти кілометрів. Це вже за містом.
А ще в Запоріжжі є завод, що виробляє хмари.
Подивимося вдалину в напрямку Шевченківського району.
Трохи південніше – вже ось такий вигляд. Труба в центрі кадру – це котельня в районі вулиці Фортечної. А внизу можна побачити залізничні колії, що ведуть до станції Запоріжжя-2.
Район Малого ринку, острів Хортиця, село Нижня Хортиця, Каховське водосховище…
Вулиця Каліброва – насипна дамба, яка відокремлює ставок-шламонакопичувач Запоріжсталі від русла Червоної річки, яка з нього витікає.
Крізь густий дим видно і найвідоміший запорізький довгобуд – пілон нового мосту.
Невеличка реклама житлового комплексу “Лермонтово”.
Другий Шевченківський. Праворуч від рожевих будинків купол – це Шекіленд. А вдалині димить Запоріжабразив.
Приватний сектор, висотки, і поля…
Величезна підстанція ДД (“Дніпро – Донбас”), і Амстор на Шевченківському:
Широко розливається Дніпро вдалині…
А ось і Південний мікрорайон:
Прямо над градирнями – бульвар Центральний, а лівіше видно високий скляний бізнес-центр EcoTower, що на Фестивальній.
Особливість запорізьких заводів в тому, що світлини з ними не потребують ніякої додаткової обробки. Ось так промзона виглядає на заході Сонця:
Єдиний об’єкт, який залишився вищим за нас – телевізійна вежа.
За димовою завісою ще добре видно портові крани, а от правий берег роздивитись куди складніше.
Ось на цьому фото видно ДніпроГЕС, і навіть арочний міст. Спробуйте знайти їх тут:
А ось і Бородинський:
Острів Сагайдачного, в минулому – Лєніна:
Вечірній вид на північ:
Зліва – дуже висока гора відвалів. Але звідси видно її вершину.
Заводи в світлі вечірнього Сонця:
Вогонь горить, робота кипить.
Захід Сонця на висоті виглядає особливо чарівно.
Але варто подивитися вниз, і стає страшнувато. Подивіться на це повітря.
Сонце додає червоних тонів, роблячи дим ще більш зловісним.
Сонце вже майже сіло.
Індустріальний захід Сонця. Можливо навіть найбільш індустріальний в світі.
Сьогодні Сонце вирішило сідати на Бородинському.
Панорама промгігантів:
Багато, дуже багато різних відтінків…
Коли внизу запалюються вогники, стає ще красивіше.
Вдалині видно вогні ДніпроГЕСу:
Вдалині – чудове вечірнє місто. Доріжка з вогнів – це та сама вулиця Каліброва, про яку йшла мова вище.
Вечірнє індустріальне Запоріжжя…
Мордор тут і близько не стояв. Зверніть увагу, як гаряче повітря над трубою розмиває далекі вогники Бабурки. Особливо уважні зможуть знайти на цьому фото вежі Khortytsia Palace та дві вежі на пл. Поляка.
Краєвид, що захоплює подих…
Стало зовсім темно, і прийшов час спускатися вниз… Як завжди, з обіцянкою повернутися. Але, як виявилося, це був і перший, і останній візит на цю висоту. Останній кадр, зроблений тут – вид на вечірнє Запоріжжя:
І наостанок – відео, на якому зображений процес підриву труби 16 жовтня 2015 року:
Назад Високе Запоріжжя: труба 126 м (Бабурка)
Далі Високе Запоріжжя: 40 світлин міста з 60-метрового елеватора

Comments are closed.

Копіювання матеріалів сайту заборонено